Захист від комах і гризунів
У ветеринарії для боротьби з комахами і кліщами - паразитами тварин - використовують хімічні препарати. Якщо вони ефективні проти кліщів, то їх називають акарицидами, а проти комах - інсектицидами. Якщо їх дія може бути токсичним одночасно як проти комах, так і проти кліщів, то їх вважають инсектоакарицидами або пестицидами (лат. pestes - шкідник і cedere - вбивати).
Отруйні властивості инсектоакарицидов для членистоногих проявляються при різних умовах впливу на їх організм. Вони можуть викликати загибель комах і кліщів від безпосереднього впливу активно діючої речовини (АДВ) - контактна инсектоакарицидность. Інші препарати, крім цього, мають ще здатність певний час зберігати свою токсичність на оброблених поверхнях. Комахи або кліщі, потрапляючи на таку поверхню, гинуть. Такий вплив инсектоакарицида на членистоногих прийнято називати залишковим, або персистентным.
Найчастіше потрібно не тільки викликати загибель паразитичних членистоногих на тілі тварин, А й оберегти останніх на деякий період від нападу паразитів. З цього ясно, що для боротьби з паразитами тварин найбільш цінним буде той інсектоакарицид, який знищує комах і кліщів як при контактному, так і при залишковому впливі АДВ. Метод захисту тварин инсектоакарицидами, попереджувальними напад кліщів і комах, отримав назву хіміопрофілактики.
Існують також інсектоакарициди, які, введені в організм яшвотных через шкіру або кишечник, всмоктуються всередину і діють на зовнішніх і внутрішніх паразитів (системна дія). Є інсектоакарициди, які мають летючістю. Тому їх инсектоакарицидность на членистоногих в навколишньому середовищі може проявлятися і в газоподібному стані (фумигантная инсектоакарицидность).
Для знищення членистоногих потрібна певна доза инсектоакарицидов. Прийнято розрізняти дози препарату по його дії на членистоногих. В залежності від дози лікарська речовина впливає дуже по-різному.
Якщо доза викликає смерть у членистоногих, то її іменують летальної; якщо гине тільки частина паразитів - сублетальной. Якщо ж у членистоногих відзначають тимчасове порушення їхніх життєвих функцій, дозу вважають атоксической. У деяких випадках доза препарату не викликає загибелі членистоногих, а, навпаки, впливає на тварин токсично. Такий вплив на організм прийнято називати післядією препарату.
В прямій залежності від дози, кратності її використання у членистоногих розвивається стійкість до препарату. Найчастіше це спостерігають при використанні сублетальных і атоксических доз, коли частина комах і кліщів виживає. Надалі кількість вижили паразитів зростає і стійкість передається у спадок. Таким чином, відбувається відбір найбільш стійких особин до инсектоакарициду. Поступово з'являється група (популяція) Членистоногих, яка вже при певної дози не гине; в цьому випадку необхідна заміна инсектоакарицида. Дане явище отримало назву специфічної стійкості, або несприйнятливості, або резистентності до инсектоакарициду.
Так як ефективність багатьох рідких инсектоакарицидов знижується внаслідок їх забруднення в процесі застосування, при їх зберіганні, в лужному середовищі і пр., кожен препарат використовують у суворій відповідності з інструкцією або настановою.
Зазвичай в практиці препарати використовують у вигляді дустов або аерозолів. Останні готують в певній дозі з розрахунку вмісту у препараті активно діючої речовини (АДВ). Іноді потрібно продовжити, подовжити залишкове токсична дія препарату на комах і кліщів. В таких випадках препарат додають речовини - пролонгатори, які затримують його руйнування або випаровуваність.
